(І)
Молодиться молодиця:
Робить маску з полуниці.
Їх з коханим залізниця
Відвезе в Пущу-водицю.
Хоч боялася спізниться,
Та забігла до крамниці,
Бо хотілось їй суницю,
Ще й малинову спідницю.
А спокуслива блудниця,
Білолиця провідниця
На пероні хорошиться.
Ну а це вже не дрібниця!
Вам скажу (не таємниця):
Що любов — моя світлиця.
В чемодані є рушниця,
Ще ударить блискавиця,
Як якась там чарівниця,
Чорнобровая лисиця,
Та й підморгує в зіниці,
Зазиває одружиться.
Мого щастя руйнівнице,
Час тобі уже молиться!
Бо як дам зараз по пиці,
Перестанеш веселиться.
Шлю тобі я жовтяницю:
По тобі співа дзвіниця,
Одягай вже плащаницю
І крокуй-то до гробниці!
(ІІ)
«Ну, і що це за дурниця,
Оця ваша полюниця?» —
Та й пита брехні служниця
Із ворожої столиці.
Цю заблудшую чортицю
(Може, пЕкла випускницю
Чи язичницькую жрицю?)
Вже чекає громовиця!
Йой, болітимуть сідниці
Не з падіння на землицю:
Відхлестала їй вербиця
За знущання з «паляниці».
(ІІІ)
Ці слова — мов ті вервиці,
Ми лиш бачимо різницю.
Наша мова — то криниця,
Та не всі можуть напиться!
