Неначе з скла повітря на світанку
Мороз, прозорість із пилком зірок,
Які вночі розсипались по ґанку,
Як літери з чарівних сторінок.
Шість граней в кожній,
Їх ажур мережив
Тонкий сріблястий пензлик малював.
Однакових нема, я пильно стежу -
Однакових ніхто не відшукав.
Це розмаїття здавна всіх дивує -
Сніжинки Всесвіт нам подарував.
А час біжить,
Життя кипить, вирує...
А ти все сніжні літери читав.
Вони складались в вірші про кохання
Обійми теплих рук , цілунки губ.
Відкинь страхи, відкинь свої вагання
Та обійми того, хто тобі люб.
Розтане сніг, спливуть зірки водою.
Весна прийде легенькою ходою.
30.01.23
