Над прірвою котиться світ:
Убиває наш квіт...
Ми стали за нього стіною,
Готові до бою...
Борімося, поборемо:
Нам Бог помагає...
За нас Правда, сила й слава,
І воля святая...
Там діти вже наші давно,
Долають це зло...
Реальність війна, не кіно,
Не вб"є нас пуйло...
І діти там наші, й онуки,
Воюють без муки...
Хоробрі серця в них і руки,
Недовгі розлуки...
Ми орків не пустим до хати,
В окопах їм вмирати...
Своє ми оркам не віддамо,
Хай знає пуйло...
Країна в нас на всіх одна,
Найрідніша вона...
Ми стали за неї стіною,
Й готові до бою...
Там наша земля і небо,
Нам орків не треба...
В нас сильні ноги і руки,
А орки, як ***
Не зникне у прірві цей світ,
Розквітне знову квіт...
Візьмуть усе в свої руки:
І діти, й онуки!!!
