Чому ж, коли усе вже сквітло,
Коли вся флора завмира
І сонця жадібнеє світло
Співає пісню, що жура
Прийшла вже сірістю додому -
Ти, Хризантема, вже нікому
Із інших квітів не потрібна,
Розквітла нібито царівна?
Для цвіту дні давно ж пройшли
Й земля сухий приймає лист!
Та квіточки твої змогли
Придбати дуже дивний хист
В пожухлій осені порі
Неначе в ранішній зорі
На старті нового чогось,
Коли вмирати довелось
Ступивши в сніга безнадію.
Та все ж ти створюєш подію,
Як пісню із барвистих слів,
Де цвіт не просто твій зацвів
Коли усе вже пропадає,
Він дуже гордо промовляє:
Що є завжди, завжди дорога
І що не бійся із порога
Ступати в денність безнадій:
Лиш тільки вір! Лиш тільки мрій!
Рожева квітонька цвіте
бардове серденько палає.
а осінь листя вже жине
в блакиті сонечко сіяє
а ти одна серед кущів,
як броша рідкістна та подпрунок
завжди як радість прохолодних днів,
завжди як сумний прорахунок
Шарм відповів на коментар Романьков, 24.03.2023 - 13:19
Дякую Вам! Хай щастить!
Романьков відповів на коментар Шарм, 24.03.2023 - 14:51
