Ми дефект, помилково переплетені у цій реальності,
У всіх інших, надіюсь, все ж міг розслабитись.
Мій романтик давно пішов на дно бокала,
Я би виміняв Спокій ціною наших обставин.
Виставив за двері демона, що зветься серце,
Вирізав із себе чуйність, і не дьорнув нервом.
Вологі мрії, як надія двох пальців у проміжності,
Це природньо - від слабкості бажати ніжності.
Річка болю за мої дії, що ведуть прямо у кому,
Проблема у звиканні губ на післясмак оскоми.
Проблема, після мене її трахатиме другий з туси -
Жодної дискредитації й обмежень чужих ресурсів.
Ця біль субтильна та проста, викликана не препаратами,
Тебе мені замінить штучно створена душа з ідеального.
Головне не переборщити з концентратами,
На рівні фізичному, метафоричному й атомному
