— Ось і знову, мамо, літечко жадане
Роздає пейзажі. І ти теж тримай!
Тільки ти не з нами, а в світах незнаних.
Невідомо й досі, де існує рай.
— Подивися, про́шу, як ранкові роси
Кришталем упали на земний розмай:
На безкрайні ниви і зела покоси,
На садок вишневий і пташиний гай.
У загравах сонця мовчазна хатина
Обіймає сонях. Ждуть тебе з доріг.
Чарівне ряденце з чебрецю й полину
Посилає небу запашний привіт.
Матіола й м'ята обступили лавку,
А змарніла клуня вже давно пуста.
П'ють нектар зі збанку бджоли до останку,
А навколо вирви й затяжна війна.
— Ось і знову, мамо, я тебе стежками
Провела таємно в, рідний серцю, край.
Не збагну і досі, чом ти вже не з нами.
Де ховає Всесвіт чудодійний рай.
15. 07. 2024 Л. Маковей (Л. Сахмак)
