Ой краса в тім полі , що скоро жнивує.
Вітер на роздоллі колосся цілує.
А проміння сонця золотить його,
Щоб налилось і достигло золоте зерно.
Колос наливається , додолу схиляється,
А спекотний вітер у колоссі грається.
Маки і волошки в пшеницях квітують,
Пригорнулись до колосся, красою милують.
І хвилює пишне , золотеє поле …
Яка ж ти прекрасна, хліборобська доле !
Рідний подих поля й передзвін колосся
Тільки хліборобам чути довелося.
Дозріває поле щедрими хлібами.
Доля хліборобська квітне рушниками!
На них, наче сонце, ясно рум’яниться.
Коровай дорідний з нової пшениці!
