Як обираєш залишитися один,
То усамітненню завадою минуле,
Гуде тобою пережите, потонуле,
Відлуння часу пройденого плин.
Коли ти залишаєшся один,
З тобою твій у серці шрам,
Розчарування, тривоги і жалі
Та миті радості й любові храм.
Як мимо волі залишаєшся один,
Спустошений, але не в порожнечі:
Гіркі, солодкі, ніжні і терпкі –
В'ються поруч душі знайомі речі.
На різний смак життя шматки
Твою оповивають міцно душу
І з цим самому веселіше йти,
Не хочеш, але кажеш: "Мушу.".
Або... один коли щезає віра,
Сам-один, без виміру годин,
І не відома твоїй змозі міра,
...надіявся, чекав, але один.
Й біля провалля чи пройдеш,
Без підтримки чи ти зможеш,
Чи щастя втрачене знайдеш,
Не знаєш біль чи переможеш.
І щоб колись там хто не говорив,
Позбутись ноші – мало щоб хотів,
Особливо, коли врослася в тіло:
Рубець навіки. Як щоб не боліло?
Та шляху вгору іншого не маєш,
І можна досвід, а не тягар нести.
І далі сам, по-іншому. Себе долаєш
Коли один продовжуєш іти.
