Корабель плив на зустріч вітру,
Він перевозив багатства до Кіпру.
Другий корабель ось пливе поруч,
Та їх чекає вир, ураган, небесний обруч.
Синя блискавка ударила у щоглу,
Кораблі закрутились по колу.
Парус охопив червоний вогонь,
Палахкотить...Фенікс хоче їсти, либонь.
Прогримів небесний грім,
Заклало вуха морякам усім.
Сховалось сонце за чорні хмари,
Напевно, "карлик" посилає свої кари.
Стає ще темніше,
Смерть тисне гостріше.
Вогонь й повітря заіскрились,
В ночі лиця людей засвітились.
Вітер вив, як дикий сірий вовк,
Всю ніч він ні на хвилю не замовк.
Б'ють об борт буруни, наче сині собаки,
Викидайте у море: скрині, діаманти, карати.
Тріщали, мучались, стогнали цвяхи,
У небі літали чорніші за ніч - птахи.
Зірок на небі не було всю ніч,
"Нам кінець, звісна річ."
Лиш ранком всі побачили туман,
А де подруга - його роман?
Другий корабель є теж живий,
Тепер в тумані; минув той час нічний.
Капітан став на коліна,
Налякало його ця подія.
Моряки вірять в небесного Бога,
Стоять, хоча мучить їх втома.
Разом пливуть вони в порт,
Там безпечний грізний форт.
Радійте ви, бо перемога,
Таке життя, така у нас дорога.
ID:
1033247
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.02.2025 13:58:59
© дата внесення змiн: 15.02.2025 13:58:59
автор: Мудрий вітер
Вкажіть причину вашої скарги
|
