Несеться життя, мов швидкий вітер
І ми прагнемо в потоці вперед,
Не бачимо ми важливих літер,
Що підказує нам долі сюжет.
Життя нам знаки завжди подає,
А ми не бачимо, де ж вони є.
Турботи буття у тінь заведуть.
Так люди звикли, вони так живуть.
Не час журити на всі дрібниці,
Люди багато не помічають.
Навіть затори сенс набувають,
Але це бачать лиш одиниці.
Якщо спинишся, коли інші йдуть,
Збагнеш, що Всесвіт хороший, мабуть.
Він шляхом веде, натхнення дає.
Лиш треба серцем відчути «своє».
Життя дає шанс змінити сюжет
І з вдячністю день розпочинати,
Не губись в думках, вирушай вперед,
Бо шанс лиш один, щоб існувати.
Мирослав Манюк
15.02.2025