І кожне слово я у серці зберегла,
Хоч як хотіла стерти , не змогла,
І клятий спогад не дає спокою,
Коли лиш ти і я, тільки ми двоє.
В вечірніх сутінках лиш я з тобою,
Все навкруги, так і пʼянить любовʼю.
Краще забути все, й тебе скоріш,
Бо згадувати це, нема нічого гірш.
Твій запах, руки, обійми й вуста,
Солодкі як мед, не зовсім щирі слова.
Отямитися варто, немає дальше сил.
Момент реальність, а завтра все пил.
