Вони підуть, криваві герострати, -
Не в землю – у геєну, та коли?
Земля убралась у жалОбні шати,
Вмивається кривавими слізьми.
Та ж є Закон! То що? Страшніша сила?
А нащо ж розум, сапієнс, дано?
Вони пів світу тягнуть у могилу,
І це реальність - не страшне кіно.
То що? Не в силі вбивців зупинити
Премудрі й сильні? Чи таких нема?
Безмозка зброя володіє світом,
А ми безсилі? Настає пітьма?
Стоптали вже Господні заповіти:
Не вбий! Не крадь! Люби! Люби! Люби!..
То як же, як у пеклі болю жити
І внукам землю нашу зберегти?
А вже весна живі підносить крила,
Вже грає купіль сонячна ясна…
Усе, що серцю дороге і миле,
Порятувати маємо сповна.
Нам Єдність треба – це надсильна зброя.
Облиште чвари на самій межі !
Стоять сини – земні прості герої.
Стоять за нас. Вкраїну збережіть!
