В цей момент мені відняло
мову,
Закрили намертво ілюзією очі.
Я не скажу, котра година точно,
Я спогади зберу свої для схову.
Ти наче образне мистецтва полотно,
Квітчаєш з кожним пензлика удару.
Усі недоліки зітруться в порошок -
Стократним пострілом вічності Варави.
Тобі радіє сонце й Ра,
І всі моря розгорнуть свої стіни,
Бо я вділю тобі шматок добра,
Шматок життя і своє земне тіло.
В один момент відкрию власні схови,
Ти усміхнешся поруч і тоді:
Забудемо про час з тобою точно-
І відамось ,окрилено, душі!
