Слухай небачене...
Не будь першозламною, щира до снігу розлуко,
Не будь потайною, як тиша, що косить весну...
Сонце тікає, аби зосередити муку,
А ми затихаєм, бо знаєм свою пустоту...
Падають обрії, тиснучись білими швами.
Люті морози - усе, що снує висота...
Бачимо серцем, та мріємо тільки вустами.
Стиснена сутінь - до часу легка німота...
Не падай у море, аби поєднати печалі:
Вони за тобою, вони вже течуть у тобі...
Нас тільки двоє в пориві сумної вуалі,
Нас тільки двоє, та глибоко - ми не одні...
20.02.2025
