За вуаллю я сховаю заплакані очі,
Біль і втому втоплю в усмішці своїй,
Розпач буду гнати,скільки стане мочі
Жаль я подарую осені рудій.
Страчу я на гільйотині своє розчарування,
Зашморг приготую слабкості своїй,
Сміхом я заглушу дикий крик страждання,
А картину немочі - фарбами надій.
Сум я переграю як мажорну гаму,
Ненависть спалю в холодному вогні.
Я життя зіграю, як на сцені драму,
Щоб дивились люди й заздрили мені.
З дебютом! 
