Пильно вдивляючись в темний куток кімнати, вона чекала твого дзвінка...
Світло з вікна сусідньої хативідбивалось білою плямою на стелі. Вдихнувши повні груди теплого кімнатного повітря, вона встала з ліжка і з простягнутими перед собою руками попрямувала до вікна...
Вмостившись на підвіконнику біля кактусів, вона сильно затиснула зуби... ЇЇ очі наповнились кришталем болю і надії. В голові, ніби бджоли, роїлись чорні думки, а серце билось у тому ж ритмі що й секундна стрілка старого годинника.
Вона так хотіла позбутись того ниючого болю, який пронизував кожну клітинку її тіла...
Видавивши з пересохлого горла "ненавиджу!" , вона обома руками міцно вхопилась за кактус... В ту мить щось обірвалось всередині неї...
- Може вже час поставити крапку стражданням? - подумала і з розпачу опустила, розпухші від сліз, повіки...
