Через ріки й гори,
Через шум доріг…
Голос мій до хворих,
Хто життя зберіг.
Тяжко…Гірко…Горе…
Плаче Ветеран…
Сліз багато… Море
І душевних ран.
Вже немає сили,
Як було колись…
Обірвались крила,
Не злетіти ввись.
Руки вже безсильні,
Сльози на очах,
Люди славні, рідні,
Сильні у плечах.
Збережемо дату
Вічного життя,
Славу ту крилату,
Думи й почуття!
Голуба пускайте,
Щоб серця злились…
Любі, діти, – знайте,
Хто вам МИР приніс!
Пам’ятай, Тернівка,
Зоряний той час…
Сива та голівка
Захистила нас!
