Вона сиділа і думала, як вона його кохає...У Її голові творилось щось неймовірне,щось таке, що непередати словами...Мабуть,навіть не кожен з нас таке відчував колись небудь...Вона знала що Він сенс Її життя...Кожен вдох,кожен крок,кожне слово вона присвячувала Йому...Він - це єдине, що заставляло Її серце битися...
* Понеділок
Вона проснулась рівно о 7 годині...Проснулась з думками про Нього...Розум не слухався...Ноги вели туди де ,мабуть, може бути Він...
Вона блукала ранішніми вулицями в пошуках Його обличчя...Очі бігали туди-сюди...Серце билося все частіше...А раптом Їй не вдастся побачити сьогодні Його голубі очі, наповнені радості життя, Його блискуче русе волосся, милу усмішку?? Вона переживала водночас страх і надію...
Але сьогодні Її надії збулись...правда, не так я вона б цього бажала...
Він ішов вулицею,як завжди усміхнений, ішов, і лише на долі секунди кинув поглядом на Неї...і усміхнувся...але Він навіть не здогадувався, скільки це для неї важило...
Для Неї це було УСЕ...Заряд надії аж до наступної такої зустрічі...
Він пройшов, Вона опустила очі...полилися сльози...Вона незнала, чи їй радіти, чи сумувати...Вона не знала як Йому усе це сказати...Вона думала,довго думала над цим...
* Вівторок
Здавалось би цей день нічим не відрізнявся від попереднього...Таке ж сонце, такі ж квіти,дерева,такий ж лагідний вітерець...Час летів і не хотів зупинятись...А Вона знову побрела вулицями,на зустріч Йому...
Усе повторялося знову...ті ж рухи, ті ж відчуття...Тільки тепер Вона усміхнулась Йому у відповідь...Це був певний крок в перід...до Нього...
Сьогодні уже сліз було менше, усмішка боролася з ними...Вона знала наскільки це банально, але не здавалась...
* Середа
Сьогодні вона проснулась більш сміливою, з кучою енергії...Тепер Її нічого не зупинить...Вона вирішила остаточно...
Це й ж парк, це й ж час...Вона стояла і чекала коли появиться Він...Минали секунди,хвилини,години...Його не було...Потекли сльози...Чому??...Чому так??...у Її душі усе немовби перевернулось...Вона не відчувала ніг...Серце розривалося...Де ж він??
Надія вмирала останньою...
Набравши в легені повітря, вона побрела повільною ходою додому...Там Її чекала невиносима ніч...
* Четвер
Боже, навіщо так???Вона ні в чому не винна...
З останньою надією в очах,вона ступила на стежину цього самого парку...Вона сиділа на лавочці, легко кидаючи погляд у даль...
Люди іншли один за одним,кожен у своїх справах...
Вона сиділа і лічила, скільки незнайомих людей проходить цією стежкою...200,201,202,203,204....Раптом, мимо проходила Її подруга...Її з Ним спільна подруга...вони сиділи на лавочці і безтурботно розмовляли...вона сказала, що Він поїхав...назавжди...
все!Вона запізнилась!Більше нічого не вернеш...
* П'ятниця
Цілий день вона лежала у своєму ліжку, думки про Нього просто не хотіли покидати Її...Але з кожною думкою, Вона відчувала гіркий біль...диру замість серця...
Кохання...з першого погляду...таке сильне...і невиліковне...воно назавжди заполонило Її серце...
Якби...якби Вона встигла розказати про свої почуття, Вона б дізналась, що вони взаємні...і що Він теж лежав у своєму ліжку, в другій частині світу, і відчував цей гіркий біль..Йому так не вистачало Її глибокого погляду,надії в очах, кудрявого волосся , і тої усмішки у відповідь, яку він ніколи не забуде....
ID:
164295
Рубрика: Проза
дата надходження: 04.01.2010 21:40:20
© дата внесення змiн: 04.01.2010 21:40:20
автор: Ленка Василишин
Вкажіть причину вашої скарги
|
