А у мене мамині руки.
Я дивлюся на них і мрію
Як зустріну свою рідненьку,
Обніму я її за шию.
Поцілую любі долоні,
Пригорнусь до грудей коханих.
У життєвих турбот полоні
Я лечу до тебе думками.
Пролітають роки за роками,
Вслід за днями приходять ночі.
Я так хочу зустріти маму...
Тільки долі її не хочу.
А у мене татові очі.
Є між нами зв'язок незримий.
Я його запитати хочу,
Нащо він у душі ранимій,
У душі маленькій, дитячій,
Що у тата шукала сили
Океану сліз не побачив!
Я питаю, таточку милий?
Знав, що плакали схожі очі,
Що чекали його терпляче...
Не побачив ти їх охоче,
Чи то вигляд робив, що не бачив.
Кажуть: мудрість приходить пізніше.
Може, й ти, татусю рідненький,
Зрозумієш, що важливіше
У людськім житті коротенькім.
