Чи помічали ви яскравий дивний світ,
Коли уранці очі відкривали?
Як пташка голосом дзвінким Виспівує мелодії незнанні…
А помічали усмішки рідні
І очі добрі – сині-сині,
А помічали промінь золотий,
І подих вітерцю, що ніжно віє!
А цвіт у яблуні ви бачили коли?
Чи чули, як він тонко пахне?!
А радощі, любов ви чули хоч колись?
Ви знаєте, що є печаль насправді?!
Журба і туга – це обман!
В який ми входимо нерідко!
Чи серце ваше б’ється швидко?!
Ви ж відчуваєте його!
Я прошу, прошу усміхніться,
В душі лунає музика життя…
Спаліть, спаліть ті ноти,
Що обман звучить там,
А попіл хай розвіється за вітром забуття!!!
