Яке ж це дивне відчуття,
Ледь чутний вітерець обману…
Я у полоні почуття,
Що віднесло мене в нірвану!
Це є безглузде каяття –
Моє!У власному ж дурмані!
Стій! Тихо! Ти одна!
В рожевім мареві тумані!
Всі думи в ниті заплелись…
О, їх уже й не розгадати!
Ми мріяли давно, колись,
Що дійсне будемо кохати,
Про щастя мріяли ми теж,
Про радості і мир у світі,
Про дружбу, про шанобу…Все!
Час нам прийшов всім просто жити!
