Все гаразд, все в порядку…
Ні, я не плачу
Знаєш, тут ночами такії тумани…
То напевно ранкова роса.
Ні, я не вводжу тебе у оману.
Чом солона вона?
А, то мабуть краплинка морська,
Так, так з океану.
Звідки тут взятись йому?
Зачекай, розкажу:
Часами, крізь мрії свої,
Я мандрую в такії світи,
Які і не снились тобі.
Чом очі сумні?
Та то русалки річкові
Нікого не залоскотали
Ото й зо злості прокляли
На мене смуток весь наслали
Та ще й мавки лісові
мало мене не впіймали
до засохлої верби
мало жити не забрали
та ясен місяць допоміг
то певне він мене вберіг
до тебе милий мій привів
щоб ти мене плекав любив
як тільки міг, як тільки вмів
а я от, бачиш, посміхаюсь
тобі, щоб ти мені радів
для тебе, серденько стараюсь
чом личенько моє бліде?
Та ні мені не зле
То просто місячнеє сяйво
Проміння сріблом виграє
Усе гаразд усе в порядку
Ти тільки лиш мені на згадку
Розбите серденько моє
Жити без тебе хоч і складно
Але знати що ти є
якась для мене та й відрада
хоч і з другою,
та все ж радо
я відпущу тебе прощай
і давить гіркая печаль
ти все забудь¬ –
я буду пам’ятати.
Усе, щасливий будь,
а я продовжу існувати…
