...знаєш, це схоже на неміч польоту -
дрібне нетерпіння й солодка манія.
Коли цілий день ти вдивляєшся в фото
того, хто не чув про твоє існування
(beryza)
___________________________________
Це ніби дарунок, завернутий в ковдру,
З якої ще пахне чужими духами…
Його так бажаєш і хочеш, допоки
В руках не розтане й полине з снігами…
Це схоже на кволу незграбну ходу
Малого дитяти, що всьому сміється.
Та лобом упавши, забувши мету,
З руками батьків своїх не розстається…
І це не політ в недосяжні світи,
Бо мрії ведуть нас крізь всякі вагання.
І будеш щаслива із ним саме ти…
Із тим, хто почув про твоє існування.
Для любимых авторов - что можно больше, чем признание их талантов и искреннее посвящение, дать? Вы ведь, девчата, действительно, хороши. И, пока я здесь, на сайте, нахожусь, заметил - вы все заметно прогрессируете. Ну, не всё моё. Но то, что моё - уж позвольте отметить. И у Вас, и у beryz-ы чётко прослеживается прибыль в части искренности, простоты и лёгкости, и убыль слезливости и сиропа. И это правильно. Как говорил покойный джазовый (альтернативный) пианист Сергей Курёхин: "Искусство должно трепетать и мягко стелиться".
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мне приятно просто до слезливости, когда прочитала Ваши слова. Спасибо за оценку моего (и нашего) творчества! Приятно, что кому-то оно по душе