Ты ко мне приходи на могилу,
Когда вяло осядет она.
Ощути мою прежнюю силу
За пределами яви и сна.
Пыль смахни, паутинку с ограды,
Внемля шёпоту в кронах ветвей.
Испытай горечь прежнего взгляда
И… хотя бы сейчас… пожалей.
Слёз не прячь и поплачь на мгновенье –
Я уже не сумею смущать,
Ведь меня больше нет… Привиденье –
Как меня ещё можно назвать?
Если сможешь, придумай мне имя –
Забывалось при жизни оно.
Может, вспомнишь его ты и ныне? –
Лишь на время мне было дано…
Вспомни сердце, что биться устало
(Что бывало так редко в тепле!);
Сердцу больше дрожать не пристало,
Ведь оно тлеет ныне в земле…
Но оно будет рядышком где-то –
Вечно рядышком! – с сердцем твоим.
Пусть теперь говорю с – того света,
Мы и в Вечности – вместе! – стоим.
Будь всегда ты! – с моею надеждой
И с любовью (всем самым родным!).
Но запомни меня тем же, прежним!
Но запомни меня – живым!
5 апреля 2011 года
Вона прийде...
...І вибухне душа його повстанням
(Аж затремтить холодний смерті грець),
Бо серце захлинеться од кохання,
Забувщи,що його хазяїн...мрець.
ДРУЖЕ,НЕ БУДЕМО ТУДИ ПОСПІШАТИ,А ТО Я ТУДИ,А ВИ ЗА МНОЮ(На станції"Вічність")
Андрєєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звичайно не будемо. Але от такі роздуми миттєві були в голові, коли гострий біль був в серці. Спасибі за оцінку й пораду.
Андрюша! Мені страшно... Чому ти в такому віці пишеш страшні слова. Твоє життя тільки почалося, а Любов ти ще зустрінеш...
Хай тобі щастить, МІЙ ХОРОШИЙ!!
Зі святом тебе вітаю!!
Андрєєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отже, Надію, такий був настрій. Так стосунки з моєю другою частиною складаються, що й навіть такі думки з'явилися. Розумію, що так не можна думати, особливо в час Поста. Дякую за вітання, моя мила, і тебе я вітаю зі Святом. Хай береже нас всіх Господь.