Ви ніколи не помічали збоку як реагують чоловіки на красиву жінку,що зовсім таки неочікувано,зненацька заходить до кав'ярні?Ефектність її появи рівносильна гіпнозу.Вони миттєво,в одному ж і тому напрямку підводять свої вічно заклопотані безглуздими речами напівтверезі голови і починають пильно вдивлятися у кожен її рух,не кажучи про монотонне споглядання ніг,грудей,сідниць,обличчя,зачіски,одягу...зрештою,жінка,немов пазл,розібрана ними на деталі.
Коли ж вона граційно опустить пружний персиковий задок на стілець за сусіднім столиком,то всі чоловіки,всі голодні на красу чоловіки,що сидітимуть подалі від такої богеми,ніж ті,яким трапився джекпот сидіти поряд, згризуть собі руки по лікоть з цікавості та заздрощів.Такі непристойнощі тривають не більше п'яти хвилин,адже далі по неписаному чоловічому етикету дивитись можна,але вже не так відверто.Тепер дозволено лиш час від часу кидати на адресу жінки двозначні зацікавлені погляди...зазвичай такі приціли увінчуються промахами,та все ж.Мета виправдовує будь-які засоби,чи не так?
Жінка триматиме спину надто граційно або ж мимохіть обіпреться на стілець,повторюючи собою його контури.Декілька разів озирнеться довкола,але жодного не гляне прямісінько у вічі.Нікому,хіба лиш у власне косметичне дзеркальце,щоб прибрати неслухняне пасмо волосся з повік.Вдаватиме,що всіх цих хтивих пивних діжок,які фанатіють від футболу,мисливців,варварів,сценаристів,програмістів,мачо,альфонсів просто не існує...
Вона-центр земного тяжіння.Тому до неї липнуть очима,тому дехто ледь стримує своє піднесення у штанях,тому ті,хто планували брати рахунок замовляють ще щось,а ті хто щойно прийшли-забувають чому вони,власне,прийшли.
Бо вона настільки красива,що аж виїдає мізки,серцебиття казиться,а спину обливає холодним потом.І ще запах...Такі жінки пахнуть по-особливому та зовсім не шанелівськими відходами.
Здається,що ти десь її вже бачив,чи то на глянцевих сторінках?Чи у чиємусь фотоархіві.Ідеали живі...сидять майже поруч і когось нетерпляче очікують,жаль,правда,що зовсім не тебе.Така цукерочка,така манірна,така розпещена поцілунками та увагою,така водночас проста і реальна,але дуже далека та недосяжна.Якась неймовірної краси чорнява галактика з велетенськими очиськами,пухкими вустами,кольору стиглої вишні.Здобне тістечко,ласий шматочок якого міг би,а чи вже став твоєю одержимістю.Всі чоловіки зітхають і їм невимовно важко усвідомлювати те,що вдома когось чекає дружина,яка після народження первістка набрала зайвих десять кіло,не вилазить із свого махрового халату та уже вивчила напам'ять усі мексиканські серіали,хтось повернеться знову до холодної комуналки з порожнім холодильником і такого ж вмісту серцем,комусь взагалі начхати куди повертатись,хтось сьогодні грітиме ліжко новоспеченої коханки...По-різному.По-чоловічому.
А вона ще й досі красива...до конвульсій.До біса!Шалено красива.П'є каву.Сидить собі наодинці,думає про щось..чи про когось,хто запізнюється,чи не прийде зовсім.І так на душі коти кігтями роздирають до крові можливі спроби пригостити її чимось,чим завгодно,нехай навіть діамантами,тільки...тільки,щоб вона погодилась.Лячно.Чоловіки бояться красивих жінок,неначе вогню,пожежі,що спопелить їх до тла,не залишивши й мокрого сліду по собі.Істина.Попереламувати б ноги тому,хто примушує її чекати!Вирвати б хребет тому,хто нею нехтує!
Скрипнули вхідні двері,чи то ними надто сильно грюкнули.Хтось поспішав,хтось несамовитий,той,що для неї все і навіть більше.Він весь розхристаний,неголений,у нього руки тремтіли,немов ошпарені кип'ятком...Він стискав її за плечі,наче намагався витиснути назовні душу,а потім цілував так палко і так спрагло,мов би хотів висмоктати з неї життєдайні соки тернового куща,що нестерпним болем сидів у горлі.
Вона плакала,заливала слізьми своє фарфорове обличчя і було тих сліз стільки,що здавалось ніби вони затопили підлогу і моє взуття стало мокрим.
Дурні закохані два ембріони щастя.Про таких знімають фільми...
Чоловіки довкола ошелешено перешіптувались,хтось дотепний навіть намагався жартувати чимось геніальним на кшталт "зніміть собі номер в готелі",та марно.Останній зимовий етюд добігав завершення.Ви ж навіть не здогадуєтесь скільки всього у собі приховують і пам'ятають приміщення,у стін таки є вуха.А ще внутрішні моноекрани,плівка для спогадів,і...ледь не забулось!Класика жанру-паперові серветки з номером телефону.
Давай зустрічатись лиш там,де дешеве вино!Його можна пити багато.З ним кожна жінка буде прекрасною,воно так смакуватиме під вигадані історії,що тобі таки захочеться в них повірити.
ID:
254769
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.04.2011 07:26:10
© дата внесення змiн: 19.04.2011 07:26:10
автор: Леона Вишневська
Вкажіть причину вашої скарги
|
