Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: валькірія: ОСТАННІЙ БІЙ АМАЗОНКИ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олекса Удайко, 15.09.2015 - 19:54
Сновидіння - то продовження роботи мозку, але - втишу... Гарний вірш вийшов... Мені наснилось щось інше... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556110 EroS, 06.08.2011 - 10:42
Ну але варто визнати той факт що вже 22 роки ти виступаєш і це досягнення (поза сумнівом)... Так що це реалізація творчих планів... але ж я не казав що ти закінчиш себе реалізовувати... це невпинний процес...
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, невпинний, бо людська душа постійно повинна підійматися по східцях вгору
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та ні, я себе ще не реалізувала, я себе потроху реалізовую все життя...
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не тільки культурний... з 1989 року виступаю перед тисячними аудиторіями, я - поет-трибут Дякую, і Тобі успіху, Поете! валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мушу бігти - їду на батьківщину Маркіяна Шашкевича, виступатиму у його садибі-музеї
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не тільки синього, але ніколи не треба зупинятися на досягнутому!
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це був сон, дуже яскравий і прадоподібний, а я його лише записала у вірші...
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не можу не погодитись з Вами!
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А вільний дух у спадок - це особливо добре!
Наталя Данилюк, 26.06.2011 - 21:31
Дуже гарно описали,правдиво.Змогли пропустити крізь себе переживання героїні свого вірша.
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мушу признатися, що це мені колись наснився сон, в якому я була амазонкою, їздила на коні в бойових обладунках, мала своє невеличке військо і в одному бою мене вбили... Зібрались навколо мого тіла мої жінки-воїни і кричали "Магдалена, Магдалена!". А я зверху зависла душею над полем бою і сумно дивилася на своє закривавлене тіло. А коли зранку прокинулась, під серцем боліло... і я написала цього вірша. Так що вигадувати нічого не прийшлося.
|
|
|