Мама завжди запитує "Ти куди?"
Хоча, звісно, про все давно знає...
Одяг пронизує цигарковий дим,
шлунок промитий алкогольним чаєм.
Підбори ламаються об вологу бруківку,
Сухий кашель рве горлянку вперто.
Це ж так до смішного наївно
шукати собі героїнових богів серед
звичайних смертних.
Ти нестерпне більмо на моєму оці,
розфарбованому вугільно-чорним олівцем.
Серед всіх педантичних, надмірних емоцій,
що змінюють моє лице, я сьогодні обираю таку,
з якою Бродський розповсюджував істини,
наче спекулянт, під своїм сірим, розхристаним,
затертим до ниток плащем.
Я не знаю чиє ліжко власним тілом сьогодні грітиму.
Де забуду нижню білизну, розлию нові парфуми.
Проте, вкотре залишу броньовану, мов двері,
душу відкритою.
Щоб всі мої колишні музи, наче залежні,
у римовані рядки повернулись.
Вкотре вдало змогли перевтілитись,Леоно,осягнути до глибини душі той розпач і приреченість жінки,що змушена продавати своє тіло... Живий образ у Вас вийшов,фатальний. Як завжди,Ви-тонкий знавець жіночих душ!
Леона Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
треба перевтілюватись,бути різною,але й не забувати бути собою)
Живий образ у Вас вийшов,фатальний. 
Як завжди,Ви-тонкий знавець жіночих душ! 
