вісімдесят восьмим на Суми
мене змиває гарячою течією
щоб донести що карта прострочена
що вона була шрамом на тілі собаки
а пейзаж за вікном моя рана яка щохвилини стає нічиєю
в цьому є щось фатальне
наче ллє із Сизифових пальців мряка
що росло в цій відсутності
хто тут вплітав у вінки
сміх для твого Андрія
так формуються контури тіла і гарні смаки
а погані не вміють
