Він взяв моє тихе, оголене тіло,
стиснув ніжно за втомлені плечі
і поклав його перед дзеркалом...
-Поглянь, невже саме цього ти так безнадійно
завжди хотіла, моя незалежна Маргарет Тетчер?
Я дивилась на ребра, що ледь не рвали шкіру,
на кістляві руки, обмотані венами...
На хребет, який зі спини випирав антеною.
-Чому ти мене тоді не зупинив?
Навіщо мені, мов іконі,вірив?
Замість шпалер на стіні -прибиті цвяхами
карти Таро,
підлога залита червоним вином.
Мені важко дихати під час землетрусів,
я ненавиджу, коли волога сирість
моє волосся пасмами крутить...
Тому ти кожного разу мусив повторювати, що я красива.
Вставляти у ніздрі кульки ртуті і танцювати під Russian Red.
Я пройдусь по твоїй душі депресивним курсивом,
відверто, розкуто.
І через те, що я ніколи не зможу тебе забути,
i'm glad.
Стільки відчаю,Леоно...Сумовито,приречено,болісно... 
