Сьогодні четвер.За вікном зима,землю засипає пухнастий білосніжний сніг...Краса... Включила радіо,зазвучала моя улюблена композиція, тільки жаль,що сумна- веселитися хочеться...Та чомусь сумно.Плаче радіо, плачу я, плаче небо завікном.Скрипнули двері, стрепенулася, кинулась до них -нікого...причулося.Легенько хтось постукав у вікно,ні це вітерзаколишує пригорнутий вечером сніг.Стало нестерпно, виключила радіо,стала слухати тишу.Яка вона страшна без тебе.Мовчазним криком вривається в душу, лагідною кішкою роздирає її.Свіжовилиті сльози живильною водою зрошують рани, залишаючи тільки шрами.Біль виходить разом з слізьми. Залишається тільки пустота:глибока і неосяжна для нового почуття.Пройде ще чимало часу аж поки все забудеться,затягнеться ниточками часу.Серце наповниться коханням тільки уже не до тебе.
