Теплий вечір, розкішна вечеря,
ресторан, тихий джаз і свічки
я сиджу і дивлюся на неї,
а вона не земної краси.
В неї очі глибокі як море,
її губи троянд пелюстки,
запах то квіти весняні
ну а молодість пеші листки.
Я підсунувся ближче до неї,
і торкнувся рукою щоки,
наче струмом мурашки по тілу,
ніби в серце сталеві клинки.
Закінчилась нарешті вечеря,
ми удвох обійнявшись в таксі,
заглядають нахабно у вікна
жовтим світлом нічні ліхтарі,
Я в обіймах затьмарений розум ,
серце рветься і губи палкі,
наче вперше ніжно цілую,
ніби бачив таке лиш у сні.
От квартира і зараз... О Боже...
все єство розірве на шматки ,
ми на ліжку, дощ поцілунків
серце б"є як важкі молотки.
Пестять губи розпечене тіло,
пальці рук у волосся вплелись,
поцілунки то в шию то в губи-
наші пестощі наче лились.
Тіло рветься зливається з нею,
в дикім танці, коханням що звуть
і за мить я уже відчуваю,
мене сто почуттів розірвуть
Поміж дотиків і поцілунків
їй шепочу солодкі слова,
я кохаю тебе до нестями
ти єдина любове моя.
Жаль невдовзі усе це скінчиться
це блаженство, цей рай на землі
та на довго в душі закарбую
як тоді було добре мені.....
