Надвечір все небо – суцвіття блакиті,
І линуть у нього думки розмаїті.
Світила усі ще не світять яскраво,
Та все ж обійма голуба діорама.
І ти мов присутній у синьому краю.
І день, що прожив, діафільмом гортаєш.
Бо він – вже історія, в ній щось забуто…
Щось знищено, щось зав’язав сам у пута.
Цей прожитий день… Мов колосся у житі.
А, може, в житті? Все ж думки розмаїті…
Та є ще надія змінити те, стале.
Бо Неба суцвіття ласкаве, ласкаве…
13.07.2012
