вириваю із себе провінцію тоншаю худну
монотонна холодна Сумщина затікає за смерть
і не сохне патруль постовий і нетеплі заламані руки
і не кидай мене і не кидай мене
залишаю тобі двадцять другу запльовану осінь
і усе що ти можеш знести і не зможеш знести
вимітаю лушпиння від віршів і чисто немов би
не буде тебе аж нізащо не буде тебе
