Як предстануть перед ним,
В тіні недовір'я,
Він є ще повним сил,
Та матерії сузір'я
І погляд його світлий,
І відчуваються еони,
Та їм то все набридле,
Їм потрібні болі стони.
За першим питанням-
Щоки наповнені кров'ю,
Є ще наївне намагання,
Щоб без шкоди здоров'ю,
Кров пульсує як в останнє,
Від нахабного втручання.
І вібір між визнанням,
та вибитими зубами.
Залізо та тростина,
А ще вільний вогонь,
Виправляють його тіло,
Та вчать його новий закон.
Удар у спину,
фіксує його хребет,
І ще одну годину-
Ката темний силует.
Декілька ночей -
І нема негоди,
З ангельских очей,
Видно слиз липкої згоди,
І прекрасна та хвилина,
Коли наче атеїстом,
ангел пада на коліна,
Але очі повні зміста.
І немов не будучи собою,
Він висить униз головою.
Стікає з волосся кров,
Зупиняється серцебиття,
В калюжі тої крові, немов,
Ми бачимо сенс нашого життя.
