Де твої крила? Чом ти не летиш?
А гинеш на землі серед людей,
Постійно думи дума та не спиш,
Бо тонеш в хаосі чужих ідей.
Де твоя гордість, жага до життя?
Невже тебе так легко подолати?
Опустиш руки через те сміття,
Що так і не навчилося кохати?!
Ей, підведися, плечі ти розправ,
І сльози витри, він того не вартий.
У тебе купа часу й безліч справ,
Забудь його усі любовні жарти...