Чи знаєш ти, який прекрасний дощ?
Що навіть сльози доторкають чорно – білих,
Одразу музика і шелест за вікном,
Такий приглушений і надзвичайно дивний.
Так бавиться, ховається, тікає.
Але краплина кожна – то своя душа.
Безмежно чиста та немає краю.
До вічності думок чи в небеса.
Чи бачив ти, як рум'яніє сонце?
Край неба заливається новим життям,
Проміння золоте зігріти хоче,
Усю планету, не залишишся ти сам,
Дарує день новий, коли згасає інший.
Продовжує нести яскравий фон.
Довкола заплутають лиш фігури,
Чуже життя і надто дивний сон….
Чи знаєш ти, чи відчував потребу?
Втекти далеко і забути все…
Там тільки дощ, а більшого не треба,
А далі сонце зігріває знов тебе.
