Ти вбив мою любов.
Зтоптав,
змішав її з болотом.
Вона текла по моїх венах
наче кров
Для тебе ж це була лише морока.
Ти вбив мою любов.
Зламав,
підрізав її крила.
І під сталевий посадив замок,
щоб вже нікуди більше не летіла.
Ти вбив мою любов.
З корінням
вирвав з свого серця,
порвав, спалив, розвіяв з вітерком.
Та все ж колись тобі все це озветься.
Повільно ти вбивав мою любов:
дусив, ганьбив, закопував поглибше.
Я ж тихо в серці накладала шов на шов
Та знай - я не терпітиму вже більше.
Я скину з себе всі важкі окови,
Порозбиваю всі міцні замки.
Відрощу крила і очистившись від всього
загою рани.Тебе покину назавжди.
І не згадаю навіть мимоволі,
Скупої навіть не пущу сльози.
Страждань в житті завдав вже ти.
Доволі!!!
Тепер там місце лиш для щастя й доброти.
Спалю усе, що біль мені завдало,
А з попелу як Фенікс воскрешусь.
Почну тоді нове життя, нове буде НАЧАЛО
І я як ІСТИНА у світі цім звершусь.
