Солодкі дні ще молодого сонця
Хвилюються, хвилюють... Трепет. Хвилі.
Красуням бракне над усе суконця,
А божевільні парубоцькі стилі...
Іскрять, іскряться зорі-оченята,
Бажанням засівають біополе,
Коханням величають женихання.
За форми обирають на престоли.
Пишаються новітні королеви –
У їхню тінь заходить сонце блідо.
Сини адамів горді, наче леви.
Весна, життя, поезія, лібідо...
Автор: Ірина Шушняк-Федришин
Контекст: http://irynafedoryshyn.com/solodki-dni/
