|
...Навіть якщо б утворились пустоти, в схвильованих лініях,
У зморшках – на обличчі старих,
У теплому подиху вітру знайомого,
У сірих, затертих проекціях,
Я б повернулася в край,там де колись закохалася в тебе.
В душу , ще трішки і можна втонути,
В очі, ясні, чисті, такі дивовижні,
В усмішку, де ховалося сонце.
Я б зупинила всі стрілки одразу – ми були б разом…
Разом в обіймах, у поцілунках,
В ліжку, в степу, і у мріях лілових,
Разом у радості, разом у горі.
Я б рано вранці вставала для тебе, ми б споглядали,
На легкий димок ранньої кави,
На осінь, що всміхалась лише дощами,
На діточок, які тихо ще досі сопіли.
Навіть якщо б утворились пустоти, і неважливо ..
Нас розлучили довгі, шалені літа:
В мене зовсім інша сім'я, інша усмішка,
Сонце сховатись, не може туди,
Відстань в обіймах, у поцілунках,
Дітки, які вже побігли кудись.
Змінений час, та я знаю, - десь є і ти, коханий.
Ти і я б повернулася в край, де закохалась в тебе колись.
ID:
413814
Рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата надходження: 29.03.2013 20:09:44
© дата внесення змiн: 29.03.2013 20:09:44
автор: Линска
Вкажіть причину вашої скарги
|
