Ось недавно я зустрів пані Копельську,
Властительку мого буйного серця.
В кожного з нас вже були власні герці,
Власне щастя, зіткане з куснів.
Я зустрів її в підворітті
темної ночі, глухої,
Я облизував її тіло старанно
Поглядами, словами, думками,
А їй тоді було ще лячно.
Ми спустились в самотню підземку -
Ліхтарі, неони, рейки, кахель;
Цигарки й дешеве вино із пляшки.
Ми ніколи не знались навзаєм.
Розбігались в канави "мурашки".
