Мабуть, ми б лісом стали.
Лиш уяви, соколе мій бравий!
Лиш уяви: листя шелестить,
Пахне соснами повітря, річка гомонить...
Поглянь, мій вільний орле,
Туман усе навколо сповива:
Не видно неба праведного, й зорей,
І шляху - де ж моя стежина, а де твоя?
Любий Велесе, вітре мій крилатий,
Чи став би лісом ти, як стала б я?
Чи оселив би дух ти свій в Карпатах,
Чи стала б річкою гаряча кров твоя?
Яструбе мій вільний,
Я б стала повітрям,
Щоб ти дихав мною
І летів на волю.
Бачиш небо, рідний?
Он-де воля світла!
На землі немає -
Навіть в лісі! - раю...
А були б горами -
Вільним диким краєм -
Та там трембіта грає,
Тугу предвіщає...
Та були б ми лісом...
Вовче мій самотній...
Споглядали б Сонце,
Що пливе за обрій,
Бачили б як пролісок
Зустріча весну,
І як птахи на крилах
Несуть пісню радісну.
Ось вже, орле любий, слухай:
Соловейко щебета!
О, кличе він свою подр́угу,
А вона мовчить, вона не приліта...
Близька мені туга твоя, крилатий брате,
Чекаєш ти, самотняя і я,
Перун мій все блукає в гаю,
Не став він лісом, мене й не спомина...
