Ти прокидаєшся у штольні
дзвенять сніги в туманах світу
твій ранок пишний і коштовний
і ти живаа, а це вже тішить
Ти можеш рухатись по стелі
й ці таргати в твоїм волоссі
ніщо, у порівнянні з цвітом
рожевих мух у папіросі.
Твої бойфренди давно вкриті
твоїми смугами повір'їв
а ти жива, і це вже лічить
але кого, то це вже інше.
Ти можеш затягнутись димом
рожевим пилом сірих крилець
і ти жива, оце вже втішно
і світ світилом попід шкірой