Мені після тебе зістався театр "Глобус",
Недопалки декорацій на руїнах його попелищ,
Затоплені штольні, шекспірівський зайвий конус,
Ряди, повні німих слухачів, настроєних на трансляцію тиш.
Я можу грати в такому театрі сам,
Я можу грати в єдиній наявній масці,
Просто читати зі сцени уривки віршів, збірок, отриманих телеграм,
Але театр одного актора - ніколи не стане театром справжнього щастя.
І це сумбур, незнайомий мені водевіль,
На Тауері півстоліття клекочуть ритміку мідні дзвони,
Я врятую тебе від усього, ти мене - від самотності божевіль,
І від вітру, що чистим холодом переслідує мої крони.
