Ось-ось настане осінь,
Ось-ось і буде, як колись.
Ще трохи – зникнуть усі роси
І пошепки почуєш «Підведись».
«Вставай, усе забудь, що було,
Тепер немає снів, де друзі,
Немає слів, що були,
Немає місця у них в крузі.
Ти знаєш? Пора жити…
Іти іншим, кращим шляхом.
Пора себе в тобі любити,
Настав час розплати з страхом».
Усе я розумію, знаю,
А саме те, що варто жити
Так, як серце забажає.
