можливо я колись стану тією жінкою,що буде вродженим у тобі маяком,
який завжди вестиме у правильному напрямку, освічуватиме нутро,
стиратиме весь непотріб із пам'яті,хмелітиме поруч вночі,
можливо колись я стану нею,тією ,що зараз у тобі кричить...
тисне на кнопки,що спогади прокручують мов кінофільм,
а я для тебе так собі забавлянка, старого кохання тінь,
можливо зможу таки зламати той проклятий механізм
і буду з тобою не годину,а завжди і скрізь..
ламаєшся,криє тебе,спасіння странно просиш в небес
а отримуєш тільки таких собі стюардес
і пачку дешевних цигарок як бонус до терпкого сну
а я через тебе стою вже знову на краю...
можливо ти станеш останнім чоловіком в мені,
якщо зумію відпустити того,що тримає на одному крилі,
всі мрії в валізах,а щастя спільне в руках
нас більш не тримає минуле в залізних клітках...
