У розтопленім шоколаді – приблизний смак насолоди,
У чорнохмарності неба – приблизний признак негоди,
У розпорошеності думок чи у силі таки їх тертя –
Той вічний, ненастанно-дивний, приблизний присмак буття.
У розмаху пташиних крил – дивовижний признак свободи,
У вирі блакитного неба є три властивості вроди,
На поверхні мовби-прозорості – заплутаний лабіринт чуття,
На глибині морського дна - ота єдина безхмарність буття.
Приблизністю можна вбити, і, очистивши від крові ніж,
Встромити собі за пояс на перехресті кількох бездоріж.
Та чи варта ота приблизність жорстоких, незворотніх втрат?
Чи варте голе поняття моральних цінностей зрад?
30.09.2013
