Чому,кохана,ти не почекала?
Чому так довго я все відкладав?
Я вірю мила, ти того не знала,
Що я з тобою розум свій втрачав.
Мені писалось легко і натхненно,
В житті сіяли ввічливі думки,
Але усе вмить стало незбагненним,
Любов для нас взялася у лапки.
Мені є жаль, що серце захололо,
Воно ж хотіло вічного тепла,
Кохати так не зможу вже ніколи,
Бо та соната вже навік пройшла.
24.6.2013
