Темні дні, холодні ночі,
Вже не глянеш в зорі-очі,
Не згадаєш те минуле,
Але моє серце не забуло.
Не відомо, що робити з небом,
Що не знає шлях до тебе,
Що не чує аромат твого волосся,
Ніжного, як в полі жовтого колосся.
Не питаю в місяця сумного,
Де позбутись всього неземного:
І думок про тебе й почуття,
Мрію, віру і надію на життя.
