Коли сядеш вночі
До останнього бусу,
Кожен помах приїсться,
А слово - притреться.
Знаєш, в мене від тебе
Затримка пульсу.
Знаєш, в мене без тебе
Зупинка серця.
До віконечка ти припадеш,
Знявши втому
І в волоссі каштановім
Маки червоні.
Тебе мама сьогодні
Чекає додому,
Хатні двері на ніч
Не замкнула для доні.
А дорога здригається,
Знають колеса,
Що повернешся до
Свого милого друга.
Призабувши, де дім мій
Нагуглиш адресу
Буде сумка дорожня,
І пісні у вухах...
Унівець подолається
Відстань шалена,
Переповняться радістю зріднені душі.
Я тебе називатиму просто
"Мі-ле-на",
Ти мене називатимеш просто
"Байдужим".
Від`їжджай цього разу
І спробуй заснути,
У автобусі, знаю,
Не дуже це вдасться.
Я тобі відкажу: наша зустріч - це круто!,
Ти мені відгомониш: Все бýло, як в казці!
Познімай все, що зайве:
Беретку, балетки...
А як виспишся, то
Напиши мені знову.
Це віршований лист
Римаря до поетки,
Після котрого відповідь
Обов`язкова.
2014
