Я відчуваю спокій забуття
Ховаюсь істерично за думками,
І вже відсутній біль і тільки каяття
Нагадує про те, що забуваю я роками.
Немає смутку, болю, відчуття,
Крокую я самотніми стежками...
І чую : "Кохана, то таке життя",
Та чи кохання то було-не знаю!
Бо хто кохає-не віддасть нізащо,
Не згодиться з примхливістю життя,
Не скаже : "Йди до нього, він тебе кохає"
А зробить все, щоб я сказала "Я твоя"!
